🔈 Микитась і Астіон за сприяння посадовців Мінюсту захоплюють бізнес у центрі Києва

🔈 Микитась і Астіон за сприяння посадовців Мінюсту захоплюють бізнес у центрі Києва

У столиці розгортається черговий скандал, повязаний з рейдерством та ймовірною корупцією на найвищих щаблях влади. Фігурантами схеми стали колишній народний депутат Максим Микитась та ексдепутат Дніпровськоі облради, співзасновник Dnipro Agro Group Василь Астон. За даними джерел, вони діяли у змові з посадовцями Міністерства юстиції.

Серед ймовірних причетних названі: міністр енергетики Герман Галущенко, представники департаменту приватного права Мінюсту Марина Рудницька та Анна Лещенко, співробітники апарату міністерства Олена Амонс, Анна Соколова, Володимир Онуляк та Максим Фомічов. Також до схеми нібито залучено керівника Південного міжрегіонального управління Мінюсту в Одесі Тараса Дудіна, суддю Господарського суду Києва Світлану Стасюк, приватного нотаріуса Інну Дуднік та держреестратора Олену Качковську.

За версією заявників, учасники групи організували силове та юридичне захоплення корпоративних прав і нерухомого майна ТОВ «Філософія девелопмента» (ЄДРПОУ 42088061), включно з майновим комплексом на території заводу «Арсенал» у Печерському районі Києва. Вартість активу оцінюється у понад 563,7 млн грн.

Компанія володіє містобудівними умовами КМДА на реконструкцію корпусу колишнього заводу «Арсенал» під сучасний бізнес-центр з підземним паркінгом. Саме цей актив, за інформацією джерел, став об'єктом незаконного інтересу Микитася та Астіона, які прагнуть встановити повний контроль над проектом.

Представники компанії «Філософія девелопмента» заявляють про «класичну рейдерську атаку» та вже звернулися до правоохоронних органів. У справі очікуються офіційні коментарі як від Міністерства юстиції, так і від згаданих осіб.

Процес триває, а ризики того, що столичний центр знову стане ареною для боротьби за елітну нерухомість, зростають. Подібні епізоди нагадують: українська реальність часом нагадує гангстерське кіно, тільки ставки — набагато вищі.

Ситуація, як завжди, цікава тим, що правда й абсурд часом стоять поруч, ледве не тримаючись за руки. Далі буде.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.