Замість спорту — офіси: Київрада готує передачу землі на Жулянах компанії ексдепутатки Ганни Коваленко

Замість спорту — офіси: Київрада готує передачу землі на Жулянах компанії ексдепутатки Ганни Коваленко

Київська міська рада планує передати в оренду ділянку площею понад 3 гектари в мікрорайоні Жуляни. Нині там розташовані тенісні корти та пейнтбольний клуб, проте за планом забудовника на їхньому місці має з’явитися торговельно-офісний центр. Власницею компанії-претендента є Ганна Коваленко, яку пов’язують із оточенням Петра Порошенка та Ігоря Кононенка.

Проєкт рішення: 10 років оренди під забудову

Згідно з проєктом рішення, який підготував Департамент земельних ресурсів КМДА, акціонерному товариству «Ківі» пропонують передати ділянку площею 3,19 га в оренду на 10 років.

Документ, поданий за підписом заступника міського голови Владислава Андронова, передбачає зміну функціонального використання території. Якщо зараз там діє відкрита тенісна арена, то після забудови на ділянці має постати:

  • торговельно-офісний комплекс;

  • критий тенісний корт (як частина комплексу);

  • підземний паркінг.

Підставою для передачі землі вказано «набуття права власності на нерухоме майно», яке вже розташоване на цій ділянці.

Хто стоїть за АТ «Ківі»?

Бенефіціарною власницею АТ «Ківі» є Ганна Коваленко. Вона відома як багаторічна юристка та бізнес-партнерка колишнього народного депутата Ігоря Кононенка, який був одним із найближчих соратників п'ятого президента Петра Порошенка.

Політична та бізнесова кар'єра Коваленко супроводжувалася низкою резонансних подій:

  1. Депутатство: Вона була депутаткою Київради від партії «Європейська Солідарність».

  2. Кримінальне провадження: У 2023 році НАБУ повідомило Коваленко про підозру в недостовірному декларуванні. За версією слідства, вона не вказала майно на суму понад 60 млн гривень.

  3. Складання мандата: Невдовзі після отримання підозри Коваленко заявила про вихід із політики та склала депутатські повноваження.

Спортивна інфраструктура під загрозою?

Це рішення викликає дискусії щодо збереження спортивної інфраструктури міста. Хоча проєкт будівництва передбачає наявність «критого тенісного корту», фактична площа для занять спортом може суттєво скоротитися на користь комерційних площ (офісів та магазинів).

Наразі активісти та місцеві жителі побоюються, що «реконструкція» є лише легальним способом забудувати рекреаційну зону Жулян черговою комерційною нерухомістю.

Позиція влади

В уряді міста наголошують на законності процедури, оскільки компанія вже володіє об’єктами нерухомості на цій землі. Владислав Андронов, який відповідає за земельний напрямок, наразі не коментував політичний аспект зв’язків власниці АТ «Ківі» з колишнім керівництвом країни.

Питання має бути винесене на голосування під час найближчих пленарних засідань Київради.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.