Нардеп Кузьминих лобіює фармреформу при зв'язку з аптечним бізнесом

Нардеп Кузьминих лобіює фармреформу при зв'язку з аптечним бізнесом

Народний депутат Сергій Кузьминих просуває законопроект «Про аптечну діяльність», маючи зв'язок з аптечною мережею, яка не відображена в його деклараціях. Про це свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та судові рішення.

ТОВ «Максимум ЕФ» зареєстровано 3 листопада 2019 року. Керівник і кінцевий бенефіціар — Максим Токовий, внесок до статутного капіталу — 1,52 млн грн. Компанія розвиває аптечну мережу на Житомирщині з 2022 року. Токовий є водієм і довіреною особою Кузьминих. Цей аптечний бізнес у деклараціях народного депутата не відображено.

Підписантом компанії вказано Ігоря Салка. Він же фігурує в низці пов'язаних благодійних та громадських організацій, афілійованих з оточенням Кузьминих. Структура цих юридичних осіб вказує на сталу модель управління через формальних керівників та ролі, що перетинаються.

13 січня 2023 року в аптеці ТОВ «Максимум ЕФ» зафіксовано незаконний відпуск препаратів, що містять кодеїн, без рецепта. Цей факт встановлено Коростенським міськрайонним судом Житомирської області. Фармацевта визнано винною за ч. 1 ст. 320 КК України. Суд підтвердив склад кримінального злочину, але звільнив обвинувачену від відповідальності, передавши на поруки трудового колективу аптеки. Керівництво та бенефіціар мережі до відповідальності не притягувались, робота аптек продовжилась.

На цьому тлі Кузьминих просуває законопроект «Про аптечну діяльність» та супутні ініціативи, які безпосередньо впливають на ринок: розширення каналів продажу ліків, зміна правил роботи аптечних мереж, перерозподіл ринкових часток. Ці рішення об'єктивно вигідні мережам, оформленим на довірених осіб та працюють без реального контролю.

Фактично йдеться про таке: нардеп з кримінальним шлейфом формує фармацевтичну політику, при цьому пов'язаний з ним аптечний бізнес не декларується, в його роботі зафіксовано кримінальні порушення, а відповідальність зведено до нуля. Це не питання етики і не політична оцінка. Це документально підтверджений конфлікт інтересів, який за нормальної роботи антикорупційних органів має бути предметом окремого розслідування.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.