Цієї ночі росія прилетіла ракетою в Успенський собор Києво-Печерської лаври. І зараз нам почнуть розповідати, що це "випадкове влучання".

Не випадкове. Це не воєнна ціль - це ідеологічний постріл.

росія десятиліттями тримала Лавру у своєму полоні: московські попи, резидентура, координація російської розвідки просто в серці Києва. Ми її повернули. А у двадцять п'ятому році повернули туди й Мазепу - встановили пам'ятник людині, яка вкладала величезні кошти у відбудову Лаври. Це був наш ідеологічний удар по москві: ми більше не відмовляємося від свого спадку. І ось вони відповідають - ракетою.

І окремо прошу: не повторюйте брехню, що "росія підірвала собор у сорок першому, а тепер повторила". Успенський собор у 1941-му підірвали німці - бо не змогли його розмінувати після того, як НКВД нашпигувало вибухівкою весь центр Києва. Це була війна, де Україна опинилася між молотом і ковадлом. Не треба дарувати ворогу чужих "заслуг".

А тепер найголовніше. Вчора був день народження Трампа. Вчора Путін майже годину просив його "зупинити Зеленського й війну". А того ж вечора, ніби салютом на свято, вгатив по найбільшій українській реліквії й по місту.

Людина, що говорить про мир, наносить ракетний удар. Жодної розмови про мир не було.

І ще. Усі адреси наших "небожителів" із печерських пагорбів росіянам відомі. Адреси наших оборонних заводів - теж, ми всі родом з однієї колонії під назвою СРСР. Вони можуть бити по них точно. Вони цього не роблять. Бо мета зараз одна - залякати нас, щоб ми самі вимагали від Зеленського "зупинити війну".

Бо Путін застряг у пастці власної жадності й дурості. Зупинити цю війну не може ніхто, крім нього самого. А він не хоче.