Андрей Андреев решил воровать персональные данные пенсионеров, с помощью «Карты Киянина»

Андрей Андреев решил воровать персональные данные пенсионеров, с помощью «Карты Киянина»

Выборы уже близко и в связи с этим депутат Киевсовета от Фракции «Солідарність» Андрей Андреев решил пойти по незаконному пути и начал воровать персональные данные пенсионеров, с помощью «Карты Киянина».

К слову, чтобы заполучить голоса избирателей, его люди заманивают пенсионеров в офис, где им выдают подарки в виде канцтоваров, при этом, для получения, просят предоставить «карту киянина» и полностью фотографируют все данные на обеих сторонах, что является не законным и в дальнейшем любой держатель такой информации может ее воспользоваться.

Соответственно, что такой ход могут применить как раз на местных выборах, поэтому правоохранителям стоит как можно быстрее проверить данную информацию.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.