Вищий антикорупційний суд протягом одного тижня ухвалив одразу три виправдувальні вироки у кримінальних провадженнях, які розслідували Національне антикорупційне бюро та підтримувала Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Йдеться про справи директора національного природного парку «Хотинський», заступника голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимира Орлова та судді Тетяни Денисюк. Сукупність цих рішень уже викликала дискусію щодо стандартів доказування та допустимості провокації злочину у практиці антикорупційних органів.

Провокація як ключовий аргумент суду

Найбільш резонансним стало рішення у справі директора НПП «Хотинський», якого обвинувачували за ч. 4 ст. 368 КК України. Суд дійшов висновку про наявність провокації з боку правоохоронців і визнав обвинуваченого невинуватим. У таких випадках, як зазначають юристи, суд фактично констатує, що ініціатива злочину виходила не від особи, а була штучно створена правоохоронними органами, що суперечить стандартам справедливого судочинства та практиці ЄСПЛ.

Коментуючи рішення, колишній прокурор САП Станіслав Броневицький заявив, що провокація фактично означає притягнення завідомо невинуватої особи до кримінальної відповідальності, а сама серія виправдувальних вироків може свідчити про зміну підходів суду до оцінки доказів.

Справа Орлова: стандарт «поза розумним сумнівом»

Ще один виправдувальний вирок ВАКС ухвалив щодо заступника керівника Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, якого звинувачували у хабарництві. Суд зазначив, що сторона обвинувачення не довела вину поза розумним сумнівом — ключовий стандарт кримінального процесу.

За даними захисту, у матеріалах справи не було зафіксовано факту передачі коштів або реальних збитків. Крім того, частину записів негласних слідчих (розшукових) дій, на яких, за словами адвокатів, Орлов відмовлявся від підписання сумнівних документів, розсекретили лише через кілька місяців після початку провадження. Сам Орлов заявляв про політичний тиск і маніпуляції доказами, однак ці твердження залишаються предметом публічної дискусії.

Апеляція у справі судді Денисюк

Третім рішенням стала справа судді Тетяни Денисюк — Апеляційна палата ВАКС залишила в силі виправдувальний вирок, попри позицію САП, яка наполягала на реальному позбавленні волі. Таким чином, суд підтвердив висновок першої інстанції про відсутність складу злочину, що стало ще одним прикладом жорсткішої перевірки доказової бази у корупційних справах.

Дискусія про якість розслідувань

На думку експрокурора САП, серія рішень може свідчити про те, що суд почав активніше реагувати на можливі порушення КПК та слабку аргументацію обвинувачення. Водночас директор НАБУ Семен Кривонос раніше визнавав, що значна кількість виправдувальних вироків породжує питання щодо якості зібраних доказів і підходів до формування обвинувачення.

Юристи звертають увагу, що виправдувальні вироки не завжди означають відсутність корупції як явища, але сигналізують про необхідність дотримання високих стандартів доказування та процесуальної чистоти. Практика ВАКС останнього тижня може стати індикатором поступового посилення ролі суду як процесуального фільтра у справах антикорупційної юрисдикції.

Можливі наслідки для судової практики

Сукупність трьох рішень уже розглядають як потенційний маркер зміни тенденцій: суд дедалі частіше аналізує не лише факт можливого отримання неправомірної вигоди, а й спосіб, у який були зібрані докази, законність негласних слідчих дій та відсутність елементів провокації. Якщо така практика закріпиться, це може суттєво вплинути на подальшу роботу антикорупційних органів і структуру обвинувачень у справах про хабарництво.

Харченко Анатасія спеціально для Femida.ua