Близькі стосунки Медведчука та Порошенка дозволили Гульку зійти на справді недосяжну для чесних суддів посаду.

Він не лише очолив Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду, а й досить тривалий час став одним з основних комунікаторів судової влади з Адміністрацією Президента Порошенка.

Публічно свої часті відвідування Банкової він тоді пояснював виключно проблемами розробки нового законодавства. Але відомо, що АП розглядає Гулька як дуже важливого провідника її ідей у ​​судовій системі.

Зокрема, це виявилося під час проведення тодішнього з'їзду суддів. У ЗМІ просочилася інформація про проведення Гулька роботи щодо обрання певних (треба розуміти – потрібних) членів ВСП.

Зовнішньо виграшною для влади перевагою Гулька є те, що вищий спецсуд він очолив після Революції Гідності – тоді його було обрано головою суддями цього суду. Але говорячи про демократичний спосіб обіймання Гулька голову, потрібно враховувати той факт, що цей суд був створений і повністю сформований ще за Януковича. Іншими словами, його обрали «судді Януковича» – судді, які потрапили до цього суду з волі диктатора Віктора Януковича та його «оглядачів» за судами.

Гулько не просто давно і тісно пов'язаний із Медведчуком, вони познайомилися на юридичній ниві Шевченківського району, де Медведчук завідував юридичною консультацією цього району, а Гулько був суддею районного суду.

Медведчук допоміг Гульку стати головою Шевченківського районного суду, а потім за Порошенка очолити Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду.

Примітно, що куратором Гулька став заступник глави Адміністрації президента – Олексій Філатов, саме він спрямовував та контролював Бориса Гулька.

Формально Борис Іванович Гулько є головою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Але насправді він був свого роду "уповноваженим" або "вирішальним" від Банкової з різних педантичних питань із суддями. Саме через нього Філатов вплинув на судовий корпус.

Кишеньковий суддя Медведчука - Борис Гулько, сподівається утримати свою посаду і за Зеленського
Гулько на той час став головним важелем системи Банкової, повністю впливаючи на суддів, що можливо і дозволило йому зберегти посаду після звільнення Петра Порошенка.

Примітно, що Гулько неодноразово виступав “вирішальним” у складних судових суперечках, діючи на користь більш приземлених особистостей. Так він допомагав олігарху Ярославському. За частку малу став рятівником спонсора Олега Ляшка - младоолігарха Сергія Скуратовського.

З подачі Гулька, який не гидував випити і відпочити в угіддях Скуратовського, Верховний суд виніс рішення за позовом банку "Родовід", що дозволило Скуратовському буквально кинути банк на 50.

Відомий факт, коли напередодні з'їзду судді Головачов разом із Гладієм відвідали голову Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ (ВССУ) Бориса Гулька, який «натиснув» на Гладія, вказавши пальцем на стелю, що «там» є думка, що Степан Гладій має зняти свою кандидатуру на користь Миколи Худика. На з'їзді Гладій виконав вказівки беззаперечно – виступив і знявся на користь Худика.

Сьогодні переважна більшість суддів “нового” ЗС – це ручні та залежні слуги Медведчука, Порошенка, Фірташа та інших олігархів. Ці люди не мають наміру нічого змінювати, їхня поведінка недвозначно вказують на те, що вони не приймають рішення, і судять не за законом, а за вказівкою своїх кураторів. Вони спеціально підбиралися до прийняття необхідних судових рішень.

Банкова може продовжити імітувати реформи і нібито прозорий конкурс, але це ні до чого хорошого не приведе. Спроба перевербувати старих партнерів Медведчука зовсім не гарантує неупередженого правосуддя. Вони все одно обслуговуватимуть інтереси тих, з ким прийшли у велику політику і за першої ж нагоди «зіллють» своїх нових політичних друзів. Борис Іванович Гулько буде в авангарді цієї ситуації.

І, якщо припустити, що Офіс президента дуже уважно стежить за судовою реформою в нашій країні, саме час Офісу президента взяти питання чистоти проведення конкурсу під свій контроль.

Використана література: джерело