Екснардепу Олександру Супруненку повідомили підозру у захопленні землі на березі Дніпра

Екснардепу Олександру Супруненку повідомили підозру у захопленні землі на березі Дніпра

Колишньому народному депутату та брату ексзятя Леоніда Черновецького Олександру Супруненку повідомили підозру у самовільному захопленні земельної ділянки в Києві. Ділянка розташована на березі Дніпра в прибережній захисній смузі.

Суть справи

У 2005 році Супруненко отримав у власність земельну ділянку для ведення колективного садівництва. Ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги затоки річки Десенка (Чорторий).

Законодавство забороняє встановлення огорож та споруд у прибережній захисній смузі. Ця норма забезпечує вільний доступ громадян до водойм.

Порушення

Супруненко встановив паркан на законній ділянці. Додатково він самовільно зайняв кілька суміжних земельних ділянок. Загальна площа захопленої території становить 29,81 сотки.

Захоплену землю він облаштував як продовження приватної прибудинкової території.

Слідство кваліфікує дії як самовільне зайняття земельної ділянки.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.