🔈 Керівнику КП КМДА «Плесо» повідомлено про підозру у розтраті коштів на природоохоронні заходи

🔈 Керівнику КП КМДА «Плесо» повідомлено про підозру у розтраті коштів на природоохоронні заходи

Керівнику комунального підприємства «Плесо» Вячеславу Савицькому повідомлено про підозру у розтраті бюджетних коштів, виділених на створення водоохоронних зон у столиці.

За даними слідства, у 2021 році КП «Плесо» отримало фінансування з міського фонду охорони навколишнього природного середовища. Гроші призначалися для запобігання забрудненню та виснаженню водних ресурсів Києва.

Розуміючи необхідність освоїти кошти до кінця року, Савицький вступив у змову з директором приватного підприємства, пов’язаного з посадовцями КМДА. Сторони організували схему для незаконного виведення бюджетних грошей.

Зокрема, комунальники оголосили повторний тендер на розроблення проєктів землеустрою для встановлення меж водоохоронних зон, хоча попередня аналогічна закупівля ще не була завершена. Переможцем конкурсу визначили заздалегідь обрану компанію. 17 грудня 2021 року з нею уклали договір на виконання робіт на п’яти пляжах, серед яких Труханів та Венеціанський острови.

Вже за кілька днів, усупереч умовам договору, було підписано додаткові угоди та акти виконаних робіт, а 30 грудня 2021 року підряднику перерахували кошти. Насправді роботи на той момент не проводилися.

Крім того, як встановлено, у випадку Труханового та Венеціанського островів такі проєкти взагалі не були потрібними відповідно до Водного кодексу. Незважаючи на це, з міського бюджету було безпідставно сплачено 1,7 млн грн.

Прокурори Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генпрокурора вже домоглися через суд скасування неправомірно встановлених водоохоронних зон і прибережних смуг на цих об’єктах. Це унеможливить їх подальшу забудову. Відповідні записи вилучені з Державного земельного кадастру.

Савицькому інкримінують злочини за ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.

Європейський вибір без гасел: посібник, який показує, як Україні збудувати медіацію, що працює

Про «євроінтеграцію правосуддя» в Україні написано багато. Здебільшого — деклараціями. Значно рідше хтось бере на себе працю пояснити технічно: що саме треба зробити, у якій послідовності, за чий рахунок і з якими вимірюваними результатами. Книга «Медіація: Український досвід і Європейський вибір» — рідкісний випадок, коли євроінтеграція перекладена з мови намірів на мову інженерного плану.